Донедавна в більшості судових рішень вказувалося на відсутність підстав для задоволення моральної шкоди якщо це прямо не передбачено законом або договором в конкретному випадку.

Однак, Велика Палата Верховного Суду у справі № 216/3521/16-ц від 01 вересня 2020 року (https://reyestr.court.gov.ua/Review/91644731) формуючи єдиний підхід у застосуванні судами норм законодавства, які визначають порядок стягнення моральної шкоди, вказала наступне: «Виходячи з положень статей 16 і 23  Цивільного кодексу України та змісту права на відшкодування моральної шкоди в цілому, як способу захисту суб`єктивного цивільного права, компенсація моральної шкоди повинна відбуватися у будь-якому випадку її спричинення – право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди виникає внаслідок порушення права особи незалежно від наявності спеціальних норм цивільного законодавства.»

У вказаній постанові ВС також зазначав, що суди мають враховувати, що моральна шкода за порушення цивільно-правового договору, як спосіб захисту суб`єктивного цивільного права, може бути компенсована і в тому разі, якщо це прямо не передбачено законом або тим чи іншим договором.

Отже на даний час моральна шкоди може стягуватися при порушенні будь-яких прав чи інтересів особи (чи то в наслідок завданих тілесних ушкоджень, чи то пошкодженні майна, чи то образи честі й гідності, чи то невиконання умов договору, і т.д.)

Відразу постає інше питання – як визначити розмір моральної шкоди? Оскільки це оціночне поняття, то довести такий розмір дуже складно, і суди в більшості випадків відмовляли в таких вимогах повністю або в переважній мірі.

Разом з тим, все частіше суди беруть до уваги висновки експертів щодо заподіяння моральних страждань особі та відшкодування моральної шкоди з визначенням її розміру, в силу затвердження та реєстрації в Реєстрі судових методик в 2019 році – Методики психологічного дослідження у справах щодо заподіяння моральних страждань особі та відшкодування моральної шкоди.